Описание
Угоча - це давня назва Виноградова, але більш відомце містечко в історії Закарпаття як Севлюш. Ця назва протрималася трохи менш ніж 700 років. Але спочатку було... ні навіть не Угоча... Перші люди тут оселилися ще за бронзову еру, тут археологами було знайдено стоянку того періода, який датується ХІ-Х до Р.Х. А в ІХ-Х ст. вже нашої ери тут було славянське городище. Після ХІст тут встановлюється влада угорських королів. В ХІІ Угоча входить до королевської (зараз с. Королево) домінії. Король Гейза створює Угочанську жупу в центром зрозуміло в Угочі. А в 1262р король Іштван V дарує Угочу статус міста і нову назву Севлюш. З 1329р вже від короля Карла Роберта Севлюш отримує статус коронного міста, після цього його економічний розвиток дає непогані показники, а все через те, що місто знаходиться на «сольовому шляху».
З появою замка ще в XI, історія міста стає безпосередньо пов'язана саме з ним, особливо з XIV ст, коли розпочинаються суттєві зміни в політичному житті Угорщини.
Перед тим як перейти до історії замку, додам, що з 1945р Севлюш було перейменовано на перекладено з угорської назву - ВИНОГРАДІВ. ;)
Замок був побудований на слав’янському городищі, про що свідчить угорська хроніка. Спочатку він був дерев’яний і виконував роль прикордонно-захисну.
В 1307р угорський король Карл Роберт дарує замок Барші, але той не виправдовує його довіри, бо стає прибічником супротивника короля. За це Карл Роберт через 10 років після акту дарунка замку стоїть з військами під Севлюшем. Місто захвачено, замок пошкоджений і конфіскований, і переданий королеві Марії. В 1399р король Жигмонд затягує замок Канків та сам Севлюш в політичну інтригу. Він дарує землі магнату Петеру Перені за доблесну боротьбу проти турків, але тут була не стільки вдячність, скільки бажання протиставити Перені воєвод Драга та Балку, яким король заборгував значні гроші. Драга, доречи, получив за борги замок в Хусті, але потім став вимагати короля все ж таки сплатити борг.
А у власника замку Канків життя по наростаючий. Петер Перені зводить кам’яний замок замість старого, отримує у власність ще і замок Нялаб в Королево, і стає самим великим землевласником краю.
В XVст. замок передається у використання монахам ордену св. Франциска. Вони перетворюють споруду на монастир. Тут зберігався і прах монаха-воїна-хрестоносця Яноша Капистрана, католицького святого. Та не судилося мати монахам довге спокійне життя. Один з нащадків Петера Перені прийняв протестантську віру і наказав звільнити монастир-замок. Ця справа дійшла до трагедії. Так, у 1556р він нападає на монастир, вбиває монахів, їх тіла разом з прахом св. Яноша кидають в колодязь. Король надає наказ присмирити Перені і посилає свій загін, який завойовує і руйнує замок. Більше він не відроджувався. Можливо вчинене святотатство, а може просто неможливість відремонтувати замок схиляє представників роду Перені оселитися в міста. Там вони будують палац, якій зберігся і понині. Але це вже зовсім інша історія.
Хочеться додати, що наказ чотирьохсотлітньої давності зруйнувати замок дуже охоче виконуються місцеві, розбираючи по камінчику цю історичну пам’ятку собі на будівництво. Без минулого минулого немає майбутнього! Ми відбудуємо Канків! Заради нас! Заради майбутніх поколінь! Заради Виноградівщини!!!
